Неблагополучно якось перед
самісіньким Великоднем та й про армагедон… Втім, “Голова Якова” котиться
Україною, уже в п’ятницю вона примандрує у Львів, де, врешті, буде
презентована автором у “Книгарні Є”.
“Голову Якова” особисто я віднайшла 29
лютого під стелажом із зарубіжною літературою. Стояв собі такий
запилюжений стовпчик із новим творінням Дереша – і нікому до нього діла.
“Дивовижа!- подумала я тоді,- це ж його “Намір”, “Поклоніння ящірці”,
“Культ” розбирають, як гарячі пиріжки до сих пір, а довгоочікуваний
новий роман( ще й алхімічний, ще й про Євро) валяється десь у закутках
книгарні.” При чому, жодного гуку-звуку про яку-небудь презентацію.
Оскільки сучасна українська література
особисто для мене розпочалася у 15 років із, власне, Любка та його
“культо-намірів”, то заплатити якийсь тридцятник за “Голову Якова” мені
не вартувало жодних труднощів, хоч я й давно переросла молодіжно-юнацькі
вульгаризми, жаргонізми та все інше, що колись рясніло у оповідках
Дереша та,що викликало таке трепетне відчуття у дітей, втомлених
шкільними Чіпкою та панщинами-стражданнями.
Одразу ж вдома всілася “серфити нетом” у
пошуках рецензій на нове творіння, та окрім цін по Україні та
невеликого викладу сюжету, нічого путнього так і не знайшла, це вже
зараз де-не-де “прокльовуються” навперебій майже хвалебні і майже оди. А
мені, мізерному читачу і аж ніяк не літературознавцю, спочатку не
сподобалось.
Не буду кривити душею, читалось якось
легко, мабуть, тому що “Голова Якова” така собі енциклопедія настрою –
на чім твоя голова зациклена ту думку й хапаєш, нею зачитуєшся. Творча
криза? Ото маєш Якова і його творчі пориви-пошуки. Життя дало тріщину,
хтось когось”кинув” і, як то кажуть, гриби не порятують – от і маєш
Майю, Ірену, Матвія та всіх інших персонажів зараз узятих. ( доволі
вдало підібрані імена персонажів: Майя – плем’я майя, брат Якова –
Матвій, як апостол, котрий до приходу Христа був митарем. Брат Якова же –
помічник депутата. Сам Яків- як апостол, котрий був убитий , йому
стяли голову. і т.д.) Ото ніби і все складається у сукупну картинку,
подекуди навіть цитуєш друзям, а подекуди – хоч плач, не Дереш, не вірю,
не те. Ну, скільки ж можна гадити на Євро? Каркати, каркати…Та з таким
апокаліпсичним підходом так усе й станеться, так усе й буде.
Забулося. Втім, якогось дня виходжу із
приміщення львівського вокзалу по приїзду із дому: поїзд запізнився,
лінію ремонтували, грозові хмари натягнули небо, Чернівецьку –
Городоцьку вкотре ремонтують. Туристи, львів’яни, приїжджі, дощ, рев
машин, у велетенських ківшах котрих земля – чорна та смолиста, люди з
торбами(як втікачі) поміж ямами, поміж гулом машин, бруківка, складена
великими пірамідами поблизу собору святої Ельжбети. Пил. Ну чим не
Армагедон? Чи підготовка до прелюдії, до Євро? Згадався Любко, згадалася
цитата:
“Футбольне поле. Він майяський жрець, який кричить у складені долоні…І летять голови з пліч команді суперників…” або ще ” Пане Богусе, що ви думаєте про кінець світу? Найближча дата – це дві тисячі дванадцятий рік, рік вашого чемпіонату. Адже гра в м’яч пішла від майянців. Так, це була ритуальна гра, гра-містерія. Грали двадцять гравців, по кількості богів у пантеоні. Вони жбурляли одне одному важку каучукову кулю. Майяський Всесвіт лежить на чотирьох кольорах: на червоному, білому, на синьому і жовтому. Чотири стадії, дві сторони, один всесвіт. Я маю на увазі один м’яч. .. Як прапори Євро дві тисячі дванадцять. Прапори Польщі та України.”
І над цим усім симфонія. Симфонія Якова – музиканта-генія.
Євро як армагедон. Відразу виникає
запитання: реальний чи душевний, армагедон людського донепападу(бо
занепад повільно відбувається) чи реальної зовнішньої розрухи світу?
Так само як голова Якова – те, що в ній( муки народження симфонії,
страждання соліпсиста) чи голова у зовнішньому аспекті – код армагедону –
голова Івана Хрестителя, код Булгакова або ж голова як м’яч, наші
голови, уми, старання, відновлені дороги, підготування до свята, що
потім “поюзають” та на чім зіграють туристи, брітіш ґайс, приміром…
Розуміння роману приходить згодом. Коли
вдивляєшся в своє місто, в свою країну, в її людей, в її геніїв, коли
бачиш свої та чужі драми, коли їх переживаєш. Мабуть, справжнє розуміння
приходить саме так.
Отож, 20 квітня у п‘ятницю о 18.00 у “Книгарні Є” відбудеться презентація книжки Любка Дереша “Голова Якова”.
Ірина Вихрущ
Немає коментарів:
Дописати коментар