Бабкін у Тернополі ревнував і просив бути тихше

Сергія Бабкіна, ізгоя популярного донедавна гурту«5’nizzа», у четвер 9 грудня, Тернопіль зустрічав уперше.  На думку багатьох глядачів, концерт відомого не лишень в Україні, а й у сусідній Росії Бабкіна пройшов «сухо» та «скупо».

Паб «Хмільне щастя», у котрому мав відбутися концерт, вчора  штурмувала велика кількість прихильників харківської зірки. Тернополяни підмугикували улюблені мелодії та з нетерпінням чекали виходу Бабкіна на сцену. Втім, щось пішло не так і більшість відвідувачів залишилась незадоволеною: підлив олії у вогонь і сам Сергій -  спочатку він забажав, аби гості його концерту поводили себе тихіше, пізніше - звелів вимкнути спалахи у фотокамерах. Бабкін весь час позирав наліво, себто на місце, де сиділа його дружина, а в один момент взагалі перестав співати, вигукнувши: «Что такое?» до коренастого молодика, що підступив до коханої.

 Дружина теж пильнувала зіркового чоловіка, забороняючи фотографувати зблизька свою пасію молодим дівчаткам. «Вы заступаете другим, отойдите пожалуйста»,- наголошувала їм Сніжана Бабкіна.

«Попрошу на біс мене не викликати»,- такими словами завершив свій виступ довгоочікуваний гість. Отже, частина тернополян залишилась обуреною, хоча й знайшла для себе пояснення, чому було так мало та відчужено : «За таку ціну ви хотіли отримати «цілобабкіну» насолоду? За його концерти, приміром, у Львові люди платили удвічі більше! Як заплатили - так й заспівав»,- чулося із натовпу.  

Іншим же вечір, навпаки, видався доволі атмосферним, людям імпонувало те, як трепетно Бабкін ставиться до звучання своїх пісень.

Ірина Вихрущ

Іван Малкович: Форум Видавців – то книжковий Великдень для України

З 14 по 18 вересня на вулицях Львова можна було уздріти не одну групу метушливих любителів «красного письменства», котрі або розглядали якісь програмки та розклади в перемішку із мапами старого міста, або ж просто поспішали на автограф - сесії та презентації книг улюблених авторів.

Український книжковий феномен, XVIII Форум Видавців у Львові, що вражає своєю масштабністю усю стареньку матінку Європу, кожного року  закарбовує у читацькій пам’яті Львова імена молодих та перспективних, вже відомих та прославлених, знаних і впізнаваних, українських та закордонних митців слова. Цими осінніми днями він вкотре зібрав усіх, для кого книга є не старим і пройденим етапом, а навпаки, вибачте за тавтологію, - живим потойбічним життям, що дихає із кожної розгорнутої сторінки.

На проспекті Свободи, одразу з першого дня діяльності форуму, розкинули торгові намети ряди українських видавництв: продавці у палатках намагались привернути увагу до своїх книг, конкуруючи між собою ледь не за кожного потенційного покупця, «потенційним покупцям» тим часом крутилась голова від кількості та різноплановості підступаючої звідусіль літератури. У торгових рядах я одразу помітила юне тернопільське видавництво із «ходовою» назвою «Крок». Біля стенду із книгами – молодий продавець, ніяк не може дати раду юрбі, що надійшла до книжкової експозиції та засипала його запитаннями. У хлопця немає задатків торговця, тому й книги не розходяться за першим посвистом. То – Юрій Матевощук, молодий тернопільський поет, учасник літературної студії «87», створеної іншим Юрієм, Завадським, засновником «Кроку». Він цьогоріч активно задіяний на форумі і як видавець, і як автор. Завадському імпонує, що біля його стенду товпляться люди, навпроти – палатка розрекламованого журналу «ШО», біля котрого жодної живої душі.

«Це приємно, що люди не купляються на рекламу, а обирають справді варте уваги»,- каже він. «Варте уваги» у Завадського – збірки віршів каталонських поетів, студентів-учасників літстудії та посібники з польської. «Мені важливо не продати певну кількість книг, а презентувати нових авторів тут, на Форумі, для українських читачів.» На запитання чи експлуатує він працю своїх учнів тире студентів, Завадський щиро відповів, що так…Втім, на добровільній основі.

А ще 16 вересня у театрі імені Леся Курбаса представляли антологію «Radar» швейцарські та українські поети. Вірші Свеньї Геррманн малювали в уяві туманні вечори та затишок дому, Василь Махно «демонстрував» латиноамериканські квартали, Богдана Матіяш «освятила» письменників - сучасників, а Жадан – виконав функцію Жадана, зібрав найбільшу кількість оплесків та уваги.

У палаці Потоцьких юрми фанатичних читачів збирали підписи своїх кумирів. Тихенько виглядала любителів своєї творчості Ірен Роздобудько, Положій піарив власні твори та «загравав» до молоденьких відвідувачок Форуму, ясне чоло Карпи всіяли краплинки поту, а Марію Матіос взагалі було важко помітити за тісним колом шанувальників.

Неподалік від осередку Форуму, палацу Потоцьких, розглядає книги та людей Іван Малкович, добрий чарівник «А-БА-Би-ГА-ЛА-МА-Ги»:

«Я не одноразово називав форум книжковим Великоднем.Чи мені хто очі замазав, а чи ж я бачу лишень позитивні речі, усе найкраще і не знаю масштабнішої культурної події в Україні.»

На запитання про те, чи Форум не перетворюється, бува, на комерційний проект Малкович відповів:

«Аніскільки! Всі шукають щось погане, навіщо шукати якісь негативні речі або вигадувати їх? Форум щороку стає масштабнішим та літературнішим, сюди з’їжджаються сотні інтелектуалів.Я ніде в Європі не бачив, аби збиралися цілі зали, щоб, приміром, послухати поезії.»

Тернополянин Олександр Вільчинський, лауреат та володар Гран-прі(2004) «Коронації слова», вкотре приурочує презентацію нової книги до діяльності Форуму. Цього разу – «Криївка», минулоріч – «Дерева на дахах». Письменнику приємно, що його книги розкуповують фактично на льоту. «Усі книги розібрали, я навіть примірника собі не залишив, аби комусь подарувати», - зітхає автор.

Декілька днів читацького свята збігають, як декілька годин. Здається час зупиняється, коли береш до рук книгу, коли ходиш поміж стелажами, поринаєш у вир мистецтва, бо воно(мистецтво) – вічне,короткими ж є дні, котрими відраховувались часові рамки Форуму. Втім, наступного року буде ще…Ще краще! XVIII Форум Видавців у Львові завершився. Віва XIX Форуму!

Ірина Вихрущ

Олексій Кайда: в політиці ще зі шкільної лави

Приємний баритон та невимушена манера розмови... Кажете, імпозантність без краватки не можлива? Ви глибоко помиляєтесь: Олексій Кайда не згубив її ні без притаманного політикам офіціозу, ні у спокійному містечковому ритмі життя Тернополя.

Спочатку був... вертеп
    Пам'ятаєте рекламу, де "спочатку була кава"? Цього разу теж: "Віденська кав'ярня", тісний круг журналістів та просто гостей розмови "Без краватки" із головою Тернопільської обласної ради Олексієм Кайдою. Місце зустрічі сповнене невимушеністю та ароматом запашної кави.

    Недивно, що розповідь гостя розпочинається саме із запитань журналістів про політичну кар'єру: відколи-як-чому? 
Олексій Петрович у відповідь зізнається: у політичному плаванні вже двадцядцять два роки із прожитих сорока. Його політична кар'єра розпочалась ще в рідному Бердянську із діяльності організованого шкільною вчителькою вертепу, учасники котрого ходили від хати до хати, відроджуючи давню українську традицію святкування різдвяних свят та, направду, шокували жителів рідного міста народними строями та колядками, призабутими в українських містах у важкі часи радянського режиму. Тоді це було геть нечувано, втім, саме той імпровізований вертеп й направив Кайду в політичне русло та визначив долю молодого бердянського юнака, котрий у ті зимові вечори й уявити не міг, що за якихось там років  двадцять стане головою Тернопільської обласної ради.
    Студентське життя Олексія Петровича було сповнене романтизмом: протести, синці від міліцейських кийків: і "отих що не дуже боляче б'ють, і від тих, що трішки більше", врешті,- арешти. Кайді не було настільки важливо, котру спеціальність він обере, наскільки те, що поїде він саме у Львів, де обов'язково, із тисячами таких же молодих, робитиме революцію, творитиме Україну.
У Тернополі "посадили" на довготривалий строк
    Проживши значну частину життя у Львові, маючи там сім'ю, будучи одним із найкращих депутатів Львівської обласної ради за версією тамтешніх місцевих журналістів, Кайді до вподоби стишений містечковий ритм Тернополя.

"Різниця у темпі життя між Львовом та Тернополем схожа на різницю між тим самим Львовом і Києвом. На відміну від вищезгаданих міст-мільйонників, Тернопіль живе спокійним  життям, у котрому є й свої позитивні риси",-каже Олексій Петрович.

    " Я людина активна і, мабуть, це залежить від виховання. Моя мама завжди була таким собі "живчиком": з роботи на роботу, а ми усіляко їй з братом допомагали, бо до її приходу потрібно було і дрова наколоти, і їсти приготувати, і уроки зробити. А за неякісне виконання останнього по приходу мами з роботи,- ще й ремінця скуштувати, адже до класу восьмого "загнати мене за книжку" було фактично нереально, втім, пізніше було так само "фактично нереально" мене від тих книг відірвати. Які люблю? Скажу чесно: найбільше - детективи. "

     Про повноцінну міграцію сім'ї у файне місто Кайда й не думав:

" Коли мене "кидали" у Тернопіль, то я казав дружині, що то зовсім ненадовго, втім за деякий час строк збільшили (сміється)"

"Пом'ятий Кайда" голові обласної ради не до вподоби

    - А от щодо ритму життя обласної ради? Вона така ж, як ритм міста?
    - Відколи у Тернополі при владі Аль-Кайда та Бен-Надал(сміється) розпорядок дещо змінений. Приміром, я був здивований тим, що у Тернополі робочі години обласної ради з восьмої ранку до п'ятої вечора. У столиці ж - з дев'ятої до шостої. У Тернополі це провокувало безліч незручностей, тому робочі години було змінено за київським зразком.
    - Подивіться, що висить на сітілайтах у місті! Ваші вітання із Великоднем,- і це у липні! Погляньте на фото,- звертається до Олекія Петровича один із гостей зустрічі "Без краватки", передаючи йому cвітлини.

    - Знаєте, я не займаюсь поклейкою плакатів, а чи ж оголошень у місті. Це не в моїх повноваженнях. Хоча це прикро, я тут такий пом'ятий. Жах. Гірше, ніж на ранок після  святкового вечора,- сміється Кайда, розглядаючи фото із зіжмаканим вітанням на сітілайті, розташованому на вулиці Київській.

Здавалося, Кайда був готовий відповісти на всі запитання гостей та журналістів, втім, за вікном помітно посутеніло і модератор зустрічі поквапився завершити цікаву та невимушену розмову. Після зустрічі Олексій Петрович продовжував охоче розмовляти із усіма бажаючими почути відповіді на свої запитання, адже сьогодні його "спіч" не обмежувала жодна краватка.

Ірина Вихрущ

Тернополяни порівняли Надала із глухою мавпою

П’ять років окупації джерела у парку Національного Відродження та фактично повна апатія місцевої влади наштовхнула активних жителів Тернополя на радикальні дії.

Ситуація із забудовою джерела у тернопільському парку Національного Відродження вже давно відома не лишень пересічному міщанину, а й людям, що до нашого файного міста жодного відношення не мають. Ото, приміром, подруга зі Львова при зустрічі запитала про «отих будівників-сектантів», що захопили у Тернополі 0,2 га паркових земель.  Про самопроголошену церкву, що за короткий проміжок часу звела кількаметровий паркан, каплицю та добудовує дзвіницю не говорив, мабуть, лишень ледачий.

       На Сергія Надала, котрий у жовтні минулого року всівся у крісло міського голови, тернополяни покладали великі надії. Ні, я не пишу зараз про теплі тротуари чи, скажімо, джакузі у кожній квартирі,  бо з тротуаром – все гаразд: влітку був теплим, а на зиму, припустимо, обігрів вимкнуть на профілактичний ремонт. Маю  на увазі саме ситуацію із Кузьмичевими джерелами, описану мною декількома лінивими(скільки вже про те говорили-писали!) рядками вище.  Надія ота жевріла в серцях тисяч тернополян і тоді, коли всі дружньо обрали Сергія Віталійовича «в мери», і тоді, коли тривала судова тяганина з приводу сектантів. Врешті, чекали й на те, що після масштабних тернопільських святкувань, Надал врешті гримне кулаком по столу. Чекали марно. Схоже, міський голова не чує ані скарг, ані молінь-благань місцевих жителів. Прокуратура тим часом шукає те, що знаходиться під носом, себто забудовників, а міліція просто розводить руками.

 

Про Форум файного міста всі теж чули багато: ініціатори, критики, депутати та, навіть, за версією сектантів, прокляті. Цього разу форумчани вирішили привітати міського голову із п’ятою річницею забудови джерела :  пару білбордів, один з яких із зображенням мавп, що не чують, не бачать та не говорять( персоніфіковані міський голова, прокуратура та міліція), вирішили розмістити поблизу зупинки «Текстильник», аби хоча б якимось чином привернути увагу Сергія Надала до нагальної та сумнозвісної проблеми. Кошти на плакати вже зібрали. Самотужки. Тому, вже зовсім скоро «докірливі» білборди з’являться на вулицях нашого міста.

Ірина Вихрущ

Роман Напованець: Збаразька громада зможе скасовувати рішення міської ради

       На позачерговій п’ятій сесії Збаразької міської ради шостого скликання було прийнято рішення про створення робочої групи по розробці Статуту територіальної громади міста.

Ініціатор розробки такого документу, депутат Збаразької міської ради від ВО «Свобода» Роман Напованець вважає, що якщо громада «влиється» у розроблення  статуту та вмітиме вдало його використовувати, то зможе навіть скасовувати рішення міської ради.

«Прийняття такого статуту і вміння його використовувати громадою раніше,-  вважає він,-  посприяло б уникненню політичної ситуації, котра склалася зараз у Збаражі, коли міський голова  не співпрацює із депутатами та вважає ухвалені ними  рішення не легітимними».  

Роман Напованець- ініціатор розробки Збаразького статуту міста

Й справді, ситуація поміж збаразьким мером та депутатами,- насторожує: через взаємну «нелюбов» питання міського бюджету знаходиться «у підвішеному стані». Усі рішення міської ради можна вважати напівлегітимними, оскільки на них немає печатки міської ради. Тому на цій же сесії депутати прийняли рішення про виготовлення нової печатки, а «схована» залишиться «на пам'ять» горе-меру, котрому депутати висловили недовіру. 

На сесії був присутній депутат Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода» Володимир Бобко, котрого зацікавив проект створення Статуту Збаража. Раніше, він допомагав місцевим статутним ініціаторам у розробці проекту.

«Спочатку, хочу наголосити й на іншому рішенні Збаразької міської ради. Почесним громадянином сьогодні було визнано уродженця міста Дмитра Клячківського (відомого також під псевдонімом Клим Савур- прим. авт..), прославленого полковника та Головного командира УПА, котрий відіграв значну роль в організації та розбудові відділів УПА на Поліссі і Волині. Чудово, що збаражчани не забувають про славетних уродженців свого міста»,- каже він.

«Добре й те, що у Збаражі буде статут міста, що створена робоча група, але політична ситуація, що зараз склалася у місті нагадує клоунаду, коли недіючий мер переховується з печаткою, а у депутатів фактично «зв’язані руки»

Ірина Вихрущ

Welcome to the beautiful Ternopil!

Ревінням моторів, гучною музикою, співами та виставкою вишиванок у самому центрі міста запам’ятається тернополянам 27 серпня. Цьогоріч, можу сказати із впевненістю, Тернопіль святкує не День, а Дні міста. 

Найбільшу увагу кожного тернополянина привертало за цей тиждень невтомне будівництво-ремонтування у парку ім. Т. Шевченка: усі то насторожено спостерігали за руйнуванням дерев’яної альтанки на острівці Кохання та спорудженням нового архітектурного творіння на її місці, то дивувалися вазонам, що «виросли» на місці ліхтарів над ставом. 

альтанка ще 3 дні тому

Ігор Липка у своїх володіннях

Директор об'єднання парків культури та відпочинку Тернополя Ігор Липка каже, що у святкові дні взагалі не має часу на відпочинок. За центральний парк він «по-справжньому взявся» лишень тиждень тому, бо перед тим приводив до ладу парк Національного Відродження. «Останні два місяці взагалі не маю часу на відпочинок, так само буде й 24 і 28 серпня, але моя праця - то подарунок у такі святкові дні усім жителям міста»,- каже упорядник парків. Що ж до нової альтанки,- то будувалась вона «стаханово-липківським методом» – за рекордно короткий проміжок часу. На момент спілкування із Ігором Липкою , а це за 3 дні до чемпіонату Європи з водно-моторного спорту, колони альтанки ще підмуровували та приводили до ладу, а 27 серпня – споруда була готова приймати гостей європейського класу. Пізніше, вже восени, над альтанкою зведуть покрівлю.

 А ще 27 серпня у Бункермузі Микола Дмітрух «шаржував» над відомими тернополянами. Цього разу під пензель прославленого тернопільського художника  потрапили не лише Олеги,- Герман та Макогін, але й голови обласної ради та державної адміністрації,- Олексій Кайда та Валентин Хоптян, відповідно. Переглядає якісь сумнівні папери під робочим столом й Сергій Надал.

 Микола Антонович каже, що на його дружні шаржі ніхто не ображається, а найважче намалювати красиву людину або ту в котрої шаблонні риси обличчя. Що ж до свого рекорду(шарж за хвилину), то, звісно, не проти побити власний рекорд.

«Серпневі дні є особливими для нашого файного міста Тернополя, бо власне тоді мешканці святкують і День Незалежності, і День міста»,- зазначив Сергій Надал навідкритті Чемпіонату Європи з водно-моторного спорту. Слово «файне» дещо сконфузило перекладачку, що стояла обабіч і намагалась дослівно перекласти на англійську кожніське мерове слівце, врешті, після невеличкої й незручної паузи,  у «beautiful Ternopil»( одразу згадалась пісня «Мертвого півня» про такі ж «beautiful Карпати») таки було неофіційно відкрито чемпіонат(чому неофіційно? А тому, що на офіційних заходах зазвичай  лунає гімн, цього разу, незважаючи на «свободівське» походження чинного мера, - славень так і не залунав)

Під час відкриття чемпіонату Європи із водно-моторного спорту, міський голова вручав відзнаки «найкращим тернополянам». Почесними громадянами міста стали і священнослужителі, і педагоги, і пожежники, й художники. Втім, левову частку відзнак отримали працівники податкової інспекції Тернополя.

Власне, все було б чудово на святі, якби вельми захмелілими не виглядали мужчини, що ще пополудні не випускали із рук стаканчиків із пивом, що «лилось рікою» із наметового пивного містечка у парку. У затінку поміж дерев можна було уздріти й міліціянтів, що теж прохолоджувалися за хмільними напоями не звертаючи увагу на занадто веселі танці та співи у натовпі. До слова, Надалу або сподобалась роль ведучого, або ж він теж встиг причаститись «Микулинецьким», бо тричі видряпувався на сцену: двічі відкривав чемпіонат та, поміж тим, вручав відзнаки  почесним громадянам міста. Концертна программа була насиченою: спочатку публіку розігрівали тернопільські зірки,- пізніше голосистий гурт із  улюбленого грузинського міста міського голови, Батумі. Ввечері із пристрані лунало рівненське «Ot Vinta!» та запалював натовп тернопільський «Highway»

освіжитися треба всім

"Микулинецьке" містечко

Тим часом гул мотоциклів у центрі міста не вщухав, залізних коней припаркували біля Тернопільського замку, де вже заворожені вогняним шоу, тіснилися люди. У Тернопільському замку тим часом відкрили виставку фоторобіт із прекрасними закутками нашого рідного міста у виконанні найвідоміших краян-фотографів. Допоки барабанні звуки долинали з-під стін реставрованого велетня, на Театральному майдані співачка Lama тішила своїми співами тернополян. Поблизу Данила Галицького – ретро-кортеж, а на Сагайдачного – рок-н-рол. Бідолашні жителі міста буквально не знали, куди краще вирушити,- стільки подій водночас просто не було змоги відвідати.

Регулювальник, що чи не вперше, з’явився вчора на переході Замкової, аж впрів і вигукував до необачних пішоходів, котрі, мабуть, достеменно не знали, куди і коли рухатись: «Куди спішите? Я для чого тут по-вашому стою?»

Двадцять сьомого серпня у Тернополі було гамірно та по-справжньому гаряче, втім, це був лише початок: «Welcome to the beautiful Ternopil!»

                                                                                                                                 Ірина Вихрущ